15 великих дурниць, які вчинили музиканти, за останні 40 років. Читаємо, посміхаємося і розмірковуємо. Хіт-парад кожен може скласти для себе, а ми подаємо у хронологічному порядку:

«Beach Boys» під час запису надягають шоломи, 1966

Вокаліст «Beach Boys» Брайан Уїлсон, працюючи над альбомом «Pet Sounds», експериментував над своїм мозком за допомогою конопель «СНІДу» і кислоти, музичивши при цьому на піаніно, що стояло у величезній пісочниці. Щоб досягти певних вібрацій для пісні «Пожежа», він наказав усім людям, що знаходяться в студії, включаючи музикантів, надіти захисні шоломи. Крім того, він розвів в студії багаття, пояснюючи це так: «Я хочу, щоб хлопці відчули дим». Повіривши, що його музика викликає вогонь, він пізніше намагався підпалити і плівки.

Род Стюарт труїться спермою, 1970

Історія така. Род Стюарт втратив свідомість на сцені Madison Square Garden. Його відвезли до лікарні і, побоюючись передозування, прочистили шлунок. В результаті з шлунка викачали сперму. «Ця історія стала відома в усьому світі, – розповідав Стюарт в інтерв’ю Rolling Stone в 1991 році. – Було над чим посміятися, мене це особливо не зачепило. Що ж це було? Компанія грьобаних морячків? Або футболістів? Що за херня?! Ісус Христос!» Коротше кажучи, Стюарт стверджує, що це неправда.

Оззі Осборн відкушує голови птахам і кажанам, 1981-1982

У 1981 році на зустрічі в офісі звукозаписуючої компанії Оззі відкусив голову голубу. Кількома місяцями пізніше, на концерті в штаті Айова, шанувальник жбурнув на сцену мертвого кажана. Оззі з хрускотом і задоволенням відгриз йому голову. Кажуть, що таким чином можна заразитися сказом. Мертва плоть припала йому до смаку: «Я гарантую, що коли я помру, газетні заголовки на наступний день скажуть, що помер Оззі Осборн, людина, яка відкушував голови кажанам».

Більше читайте на МузПросторі.

Діана Арбєніна дала акустичний концерт у Києві.

Якось фронтвумен російського гурту «Ночные снайперы» Діана Арбєніна сказала, що коли вона на концерті багато говорить, то це значить, що перед виступом вони міцно випили, якщо ж говорить мало, то значить все добре. Сольний акустичний концерт співачки передбачав за визначенням іншу стратегію. Зустріч віч-на-віч передбачала якусь більшу відкритість, відвертість, навіть інтимність.

Несподівано, хоч її вже доволі довго чекала переповнена зала Театру імені Франка, співачка у чорному з’явилася на сцені й одразу, сівши за білий рояль, заграла і заспівала. Ніби акцент на контрастах. І вже на третій пісні порвавши струну гітари, ніби отямилася і привіталася з публікою. Діана Арбєніна говорила багато цього вечора. Це були спогади і враження. Розповіла вона і про те, як і коли виникла ідея сольного акустичного концерту. «Півтора року тому я зрозуміла, що боюся сама лишатися на сцені», – зізналася вона, пригадуючи, як не раз під час концертів гуртом лишалася сама на сцені для виконання пісень в акустиці, а музиканти за цей час десь застрягали за кулісами. «Страх треба лікувати вбивчими методами, тому на сцені перед вами я як на поєдинку із собою, адже тут не сховаєшся», – додала вона. За словами співачки, «сольник» планувався ще на весну, але осінь не гірша.

Далі читайте на МузПросторі.

На Бельгійському рок-фестивалі у Хассельте навіси, що мали захищати глядачів від негоди не встояли під ураганним вітром і впали на глядачів. Вітер і град знесли все на своєму шляху: рекламні щити, дерева, декілька концертних майданчиків.

За останніми даними загинуло щонайменше 5 осіб, 40 постраждали.

На фестивалі очікували репера Емінема та гурт The Offspring. Але, скоріше за все, концерти відмінять. Відомо, що музиканти, які виступали того дня, вимагатимуть від організаторів компенсації збитків.

Читайте більше а також дивіться фото і відео з події на МузПросторі.

Перед інтерв’ю завжди хвилюєшся: а раптом людина тобі не розкриється, недоречними виявляться питання або з тобою просто не захочуть говорити. Очікування розмови із солістом улюбленого гурту, та ще й у день презентації нового альбому — це був просто мандраж! Олег Каданов, соліст харківського гурту «Оркестр Че», і сам хвилювався перед концертом у харківському клубі «Jazzter». Із першої ж хвилини вразив щирим поглядом і відкритою посмішкою. І навіть здалося, що я тримаю в руках не диктофон, а чашечку кави за розмовою із близьким другом.

? Чим новий альбом особливий?

По-перше, це повноцінна ритм-секція (барабани і бас) і декілька запрошених музикантів — Фіма Чупахін, Андрій Семенов, наш друг-саксофоніст, Макс Морозов також повернувся до нас — на час запису пограли разом. Музика, звичайно, відрізняється від того, що було раніше, вона стала, мабуть, ширшою, простору стало більше.

? Що означає назва «Предчувствие нулевого года»?

Не знаю, вона народилася, мабуть,більше через емоції і відчуття. Ми завжди отримуємо звідусіль певну інформацію, а останнім часом вона була достатньо тривожною. Було таке відчуття, ніби щось має статися, певна крайня точка, після якої все має «обнулитися» і піти зовсім по-іншому.

? Це «щось» уже сталося?

Поки що ні. Поки що це тільки передчуття…(загадково посміхається).

Так. Хоча це можна назвати як завгодно — доля, фатум…Якісь вищі сили є, певна організація Всесвіту, яка все влаштовує так, що все, що відбувається, не випадково, і події потім із часом «проявляються». Деякі, може, на іншому рівні, тому нам не дано це відчути і зрозуміти. Але міцні зв’язки існують…

? Тобто, якби у 2002-му в студентському гуртожитку гітара не перетнулася із кларнетом, ми б зараз тут не сиділи?

Думаю, що так.

? А якби не той випадок, «Оркестр Че» взагалі існував би?

Навряд чи. Бажання створити групу було, воно давно існувало ще до знайомства із Совою (кларнетистом — авт.), але Сова більш рішуче підштовхнув. Гітара щось там собі грала, а Сова послухав і сказав: «Давай щось із цим робити!». Це і стало тим рішучим поштовхом до того, що все закрутилося. Спочатку ми були удвох, потім почали «підтягувати» людей — з’явилася Оксана Молодоженова, скрипалька, потім Міша Кабанов (аніматор — авт.) прийшов. А може, нічого й не сталося би.

? Ви — мало не єдиний гурт, у якого є ідеологія…

Ідеологія — це те, що або раніше, або зараз відповідає нашим інтересам, нашому світогляду. Якщо раніше ми більш радикально ставилися до вирішення проблем, то зараз вважаємо, що кожна людина повинна зрозуміти для себе сама. Деякі провокативні пісні ми все ж лишаємо, щоб вони при мушували задуматися,просто ми перестали закликати до певних рішучих дій.

Раніше ми були більш активні, навіть разом із Жаданом брали участь у тій же дурнуватій Помаранчевій революції…Коли все починалося, всі дійсно вірили, що можна щось змінити, «Кучму геть!», вірили, що все у наших руках….Ми всі цим горіли.Тепер ми зрозуміли, що з політикою краще не зв’язуватися.

А зараз юнацького максималізму стало менше, відбулася переоцінка. Ми не відмовляємося від того, що ми говорили, що було, те було. Тільки закостеніла людина не змінює своїх поглядів,якщо людина живе, черпає звідкись натхнення,отримує нову інформацію,вона переосмислює її. Світ текучий.

? Тобто, «Оркестр Че» більше не революціонери?

Так, ми навіть хотіли перейменуватися на «Оркестр ЧЁ». Ну оркестр, і чё? (посміхається). Це був досить серйозний намір,але потім ми зрозуміли, що нас знають саме під цим іменем.

? Як ви взагалі ставитеся до політики?

Далі читайте на МузПросторі.

Троє дівчат-учасниць польського гурту «Zrobie To Sobie», які зараз мешкають у Вроцлаві, 13 березня виступали у Львові. Хто вони і що їх туди занесло – читайте трохи нижче. Розмовляли українською з гітаристкою Мартою та семплеристкою-клавішницею Мартиною. Вокалістка (ще одна Марта) не дуже охоче ставиться до інтерв'ю. Дещо з лексикону збережено.
 

? Привіт!

Привіт. Бонжур!

? Що означає назва ”Зробє то собє”?

Марта (надалі просто М): я зроблю собі добре. Це означає ”я хочу помастурбувати”.

? Як довго існує Ваш гурт?

М: Рік і один місяць на час опитування.

? Де Ви познайомились?

М: У Львові. Я з Мартиною – півтора роки тому. Раніше мешкали в одному місті і навчалися в одному університеті, але не знали одна одну. Львів – магічне місто. А з Мартою (вокалісткою) я познайомилася у Польщі, у Вздові. Там є Академія народного мистецтва. Це було 8-9 років тому.

? Як виникла ідея створення гурту?

М: Мартина сказала, що хоче робити музику на компутері, а я теж щось хотіла грати. Повернулися в Польщу зі Львова після обміну. Коли ми були у Вроцлаві, я пішла до Марти і вона сказала, що написала пісні і уклала музику. Вона це мені заспівала і заграла. Я подумала, що дуже гарно звучало б, якби Мартина зробила музику. Мартина погодилась. Ось так ми і виникли.

? У якому стилі граєте?

М: Електро-панк. Саме панк – не поп.

? Маєте записи і чи не плануєте випуск демо?

М: Маємо записи – одну пісню на ”майспейсі”, але вона у поганій якості. Але ми плануємо записатися, коли повернемося до Польщі.

? Чи брали участь у якихось фестивалях?

М: Так. Перший концерт відбувся під час ”Лейді-фесту” у Торуні. Також грали на ”Геї, лесбіянки та друзі” та ”16 днів проти насильстсва” у Вроцлаві. Щойно приїхали з Варшави, де ми виступали на фестивалі ”Революція жінок”.

? Ви вважаєте себе феміністками?

М: Так.

? Що для Вас фемінізм?

М: Це сила, яка допомагає мені у щоденному житті, коли, наприклад, зустрічаюся з проблемами: дискримінація, сексизм. Фемінізм нагадує, що не треба піддаватися, треба реагувати коли хтось каже, що ти цього не можеш зробити, бо ти дівчина. Ти не можеш грати дуже добре на гітарі, бо ти не хлопець, твоє місце на кухні, твоє завдання – родити дітей. Фемінізм відповідає на це все і дає мені підтримку. У мене є інша дорога: не домашнє життя, не родіння дітей. Але при цьому я хочу сказати, що це я так вирішила. Але якщо є жінка, яка хоче займатися домом і хоче родити дітей, то я це поважаю і не хочу забороняти. Але часто люди погано ставляться до фемінізму. Є різні стереотипи, наприклад: феміністки ненавидять чоловіків, феміністки – усі лесбіянки, тому що вони непривабливі і не можуть знайти собі чоловіка. Я би хотіла боротися з цими стереотипами, хотіла б показати людям, що не треба боятися цього слова, цього руху, потрібно більше читати, цікавитись і не казати безпідставно, що це погано і безсенсово.

Мартина (надалі просто Мр): Фемінізм – це солідарність у боротьбі за рівні права. Феміністкою повинна бути не тільки кожна жінка, але й кожен чоловік. Тому що хлопці повинні правильно ставитися до інших людей. Спільно можемо більше досягти, ніж окремо.

? Чи берете приклад у музичному плані з якихось гуртів?

Більше читайта на МузПросторі.

Харківський гурт «Jah Пре» виступив нещодавно з новим синглом «Я тебе кохаю» у харківському клубі «Pintagon». Хлопці пишуть пісні для нового альбому,який збираються видати восени, а також планують турне Росією і іншими країнами.
 

?Що для вас растафаріанство?

Щоб зібрати повну залу прихильників, харківському гуртові «Lюk» не обов’язково презентувати новий альбом чи виконувати ще ніким не чуті композиції. Достатньо просто заспівати хіти, що вже так полюбилися українським та зарубіжним слухачам, і зарядити клуб «Jazzter» неймовірною позитивною енергетикою! А ще — дати МузПростору інтерв’ю:)

? Як вам концерт?

Оля (солістка): У мене море чудових емоцій після концерту! Раніше я по три дні не могла відійти від виступів, сиділа вдома і навіть не могла ні з ким бачитися… А тепер у мене з публікою такий взаємообмін, що готова піти дати ще пару концертів (посміхається). Раніше люди просто «були присутніми», а тепер процес обміну енергією двосторонній. Я спеціально готувалася до цього концерту, шукала пелюстки троянд, тому що хотілося, щоб у людей був такий чарівний настрій!

? Харків надихає особливою атмосферою?

Костя (автор французьких текстів): У Харкові гурт дає не так багато концертів, тому люди чекають, коли ж «Lюk» виступить знову.

Оля: До харківських концертів ми готуємося найбільше, завжди вигадуємо якісь костюми. Адже Харків — таке місто, де всі рідні і знайомі, тут багато музикантів…

? Ви багато гастролюєте. Що із численних концертів запам’ятовується?

Оля: Кожен концерт — це дуже яскраві враження, що лишаються в серці. Запам’ятовуються люди, що приходять вдруге чи втретє. Ти розумієш, що ти їм сподобався і що люди хочуть отримати цей заряд енергії знову. Я таким людям дуже вдячна, тому що це дуже віддані слухачі. А ще краще, коли прихильники не бояться підійти після концерту поспілкуватися, я за живе спілкування! Я не люблю, коли артисти позиціонують себе як: «Я — зірка!»

? Ви не думали, що час виходити на новий, більш масовий рівень музики?

Оля: Мені здається, що музика, яка заслуговує бути відомою не лише у вузьких колах, рано чи пізно все одно «вистрелить». Гурт повинен гармонійно розвиватися. Погано, коли гурт нічого собою не являє, альбома ще немає, але вже є кліп, 350 PR-менеджерів і директорів, але немає стрижня, котрий проб’є будь-яку стіну.

? У «Lюk»-а є такий стрижень?

Оля: Страшно сказати, але ми з групою вже 10 років разом…(посміхається).Ми настільки добре один одного знаємо, у нас, як і в родині, бувають усілякі сварки, але існує компроміс, ми розуміємо, що робимо спільну справу. «Lюk» — це п’ять абсолютно різних людей, п’ять характерів, ми дивимося різне кіно, різну музику…

Костя: Різні особистості «змішуються» в одній справі, саме тому творчість гурту така цікава!

? Ви багато гастролюєте Росією, дехто навіть асоціює вас із російською музикою.

Далі читайте на МузПросторі.

Молодий український гурт, що покорив радіостанції дебютним альбомом «Simple Me», виступив у клубі «Jazzter», м.Харків. Перед концертом хлопці дали МузПростору інтерв’ю.

? «Gouache» —це комерційний проект?

Ваня: Це не проект, це — гурт, однозначно. Просто зібралися люди і вирішили грати музику, яка подобається.

? Тобто ви всі друзі, що займаються спільною справою?

Макс: Так, ми дружимо. Незважаючи на те, що я приєднався до гурту останнім, я сприймаю нас як команду. Я, напевне, можу назвати учасників «Gouache» найближчими людьми.

? Від фанатів ще не втомилися?

Ваня: Спілкування з прихильниками вистачає. Все залежить від того, як ти на це відгукуєшся. Якщо охоче ідеш на контакт і спілкуєшся, починаєш «обростати» знайомствами і відчуваєш себе дещо громіздко. Я не люблю такого, мені подобається, коли навколо близькі і невипадкові люди.

Макс: Взагалі не дуже приємно — всі ці прихильники, прихильниці, хоча, звичайно, класно, якщо вони є. Я, наприклад, не дуже люблю, коли хвалять. Я маю на увазі, так сильно хвалять, що аж хочеться кудись зникнути або сказати: «Ну досить уже!»

? А якщо це щирі емоції після концерту?

Ваня: Завжди орієнтуєшся на місці! Коли бачиш очі — зрозуміло, щира людина чи ні.

? Ви вже «прокидались знаменитими»?

Далі читайте на МузПросторі.

Наталія Дзеньків, більш відома як Lama, народилася та більшість свого життя прожила в Івано-Франківську. В 1996 році почала свій творчий шлях в групі «Магія». В Київ дівчина переїхала в 2000 році, і з того часу вона зі своєю командою почала працювати вже над новим проекту під назвою «Lama». Пісня «Мені так треба» заполонила всі теле- та радіо канали. А в 2006 році вже був дебютний альбом співачки.

Виявилося, що поспілкуватися з Наталею можна не докладаючи надзусиль. Сьогодні саме ця молода та мрійлива дівчина розповідає все про себе та свою творчість.

? Наталя, розкажіть, якими були Ваші перші кроки в світі шоу-бізнесу?

- Це дуже довга історія. Все починається навіть не з «Магії», а ще з мого дитинства. З ранніх років я навчалася в музичні школі. Вже тоді в мене була велика тяга до музики. Потім було музичне училище. Під час свого навчання там у мене вже назрівав план щодо реалізації своїх пісень, але я тоді ще не знала як це можна зробити. Я тоді була не дуже впевнена в тому, чи варто йти в світ шоу-бізнесу. Про те, що я дійсно хочу співати я зрозуміла після поїздки до Німеччини, де я відвідала концерт Джона Бон Джові. І коли мені купили синтезатор, а на той час це була велика розкіш, тоді я вже точно вирішила створити групу. Але як це зробити я ще на той момент не знала. Після закінчення університету я пішла співати до Гуцульського ансамблю пісні і танцю, де на той час працювали мої батьки. Саме вони мене туди спрямували. Я деякий час поспівала в хорі. Після чого зрозуміла, що це не моє. Приблизно тоді я познайомилася з дівчиною, яку звали Світлана Ример, ми з нею вирішили створити групу «Магія». Вона тоді писала текст, а я – музику. Коли пісні були обробленні, ми їх принесли на Івано-Франківське радіо. В той період там працював Віталій Телезін. Ми з ним познайомилися, він послухав нашу музику. І на одному з наших концертів він до нас підійшов і запропонував нам співпрацю. На той момент, коли ми самостійно писали і робили цей продукт нам було дуже важко, тим паче, що у нас не було необхідного досвіду. Віталік нам запропонував декілька пісень, серед яких була пісня «Світло і тінь». Я тоді зрозуміла, що то моє, і музика, і слова мені дуже сподобалися. Ми підписали контракт і почали концертувати. Після гастролей, а ми їздили з концертами по Західній Україні, ми зрозуміли, що наш проект є необхідним. Доказом цього стала наша популярність. Нам треба було йти далі. А далі один вихід – продатися агенції «Територія А». Але ми вирішили цим шляхом не йти. Так вийшло, що якраз у той час ми переїхали жити до Києва. Коли я почала жити в столиці, я зрозуміла, що «Магія» вже відходить у минуле. Мені здалося, що ця музика є вже за дитячою для мене. «Lama» розпочалася вже років через п’ять після «Магії». Ми, звісно, в цей період писали, як музику, так і слова. Вони спочатку кардинально не відрізнялися від тих, що були раніше. Але вже пізніше вони стали іншими – коли вийшла пісня «Мені так треба», тоді я зрозуміла, що це вже зовсім інша музика.

? Ви пам’ятаєте свої студентські роки?

- Звісно, пам’ятаю. Я навчалася в музичному училищі. На заняття я завжди ходила з якимись віддаленими від навчання думками. Мені було, чомусь, не цікаво навчатися. Я була тоді в мріях про те, як зробити свій проект.

? Ви часто кажете, що кохання – це життя. А можете згадати своє перше кохання? До речі, пісня «з тим кого любила» пов’язана з Вашим минулим?

- Вона пов’язана. Більше того, коли я пишу про своє минуле, то воно завжди співпадає з моїм теперішнім. Я постійно перебуваю у тому стані, в якому я вже колись була. Але назвати своє перше кохання, чи те, хто це був я не можу. Мені завжди здається, що моє наступне кохання – є коханням всього мого життя.

? Якими якостями повинна володіти людина, щоб їй посміхалася доля?

- Перш за все людина повинна бути працездатною, бо якщо лежати на канапі і чекати манни небесної, то воно ніколи нічого з неба тобі не звалиться. Я дотримуюся того, що людина повинна бути хорошою, чесною та справедливою. Щоб до неї тягло інших людей. І такій людині буде фартити.

? Ви казали, що в Києві почали вивчати англійську мову, а не виникає бажання заспівати цією мовою, чи якоюсь іншою іноземною?

Далі читайте на МузПросторі.

Цією статтею ми, фактично, починаємо знайомити вас з історією музичних гуртів та виконавців. І починаємо ми з хмельницьких рокерів з гурту "STANZA".

"Думка з поетичними строфами

та життя з піднесеною музикою - це прекрасний

світлий пейзаж під куполом блакитного неба

серед якого легко дихається"

Протягом віків царювання музики, люди навчились слухати, розуміти та любити музику. Музика здатна відкрити душу людини, заспокоїти її, облагородити її, подарувати натхнення. Через музику людина виражає свої почуття, свою любов до навколишнього світу. Музика укріплює дух людини. Музика стає невід'ємною частиною людини, мелодією душі кожної людини. Якщо музичний твір виконується майстрами, то він стає співзвучним з мелодією душі людини, і тоді настає злиття душ і велика гармонія кохання – розуміння. В музиці людина може прожити все своє життя, згадуючи сумні та веселі моменти в житті. За допомогою музики людина освітлюється, очищується, стає Людиною з великої літери.

На даний час багато талановитих колективів та виконавців, пісні яких сповнені глибокої мудрості. Одним з таких колективів є енергійний, сповнений драйву та адреналіну гурт «Stanza» (раніше «Крестовий поход»).

Учасники гурту не вважають свої пісні справою підсобною чи банальною. Їх творчість – це перш за все життєстверджуюче мистецтво, лірика, наповнена живим почуттям і хвилюючою експресією, афористичними рядками та мелодічними строфами.Так, саме строфами! Адже слово «stanza» у перекладі з англійської мови означає мелодична строфа, а строфа – це та ж музика, тільки з'єднана зі словом і для неї теж потрібен природній слух, відчуття гармонії та ритму. Така назва заключає в собі усю повноту та багатогранність творчості коллективу.

Тексти пісень гурту вражають своєю неповторною життєлюбністю, оптимізмом і просвітленою мудрістю, підкупляючою своєю щирістю та простотою, лобов'ю до життя, до природи, до людей. На думку виконавців, кожен новий день – це нова строфа, новий акорд, нова думка, яку треба донести до слухача. Саме того гурт «Stanza» з самого свого народження не замикається рамками, а знаходиться в постійному пошуку нових ідей, злитті різних стилей. Варто підкреслити, що жанрове різноманніття музики гурту «Stanza» поєднутся з дивовижною легкістю, органічною витонченістю, віртуозною простотою вірша, визначеністю композицій, чіткістю музичного ритму, а найголовніше – з сенсовою насиченістю тексту, мудрого для старшого покоління і зрозумілого для молодшого. Це істотно розширює коло людей, яким цікава музика гурту.

Більше читайте на МузПросторі.

Давши блискучий (і не лише через назву) концерт у київському клубі «ХЛІВ», лідерка гурту «Інді.Я» Катя Рокова дала інтерв’ю сайту МузПростір.

? Ваша музика, немов просякнута східними орієнтальними мотивами, Ви використовуєте безліч екзотичних інструментів. Як виникла ідея орієнтальної спрямованості в вашій музиці?

- Мій чоловік, як і більшість наших друзів, захопився Індією. Сталося так, що в нього з’явився такий інструмент як сітар. Дуже незвичний та екзотичний інструмент. Цікавим є той факт, що багато інструментів, на яких ми граємо, нам подарували друзі. Проте все почалося саме з сітару. Навколо нього все завертілося.

? Скільки інструментів Ви використовуєте нині під час виступів? Адже їх справді багато.

- Щоразу, коли ми ідемо на концерт, це дещо нагадує мені циганський табір. Ми завантажуємо усі інструменти, це спричинює деякі складнощі з виїздом. Інструментів дуже багато, я навіть не рахувала, оскільки періодично з’являються нові.

? Скільки часу потрібно, щоб опанувати новий екзотичний інструмент?

- Дивлячись який. В мене взагалі є музична освіта і я займалась на фортепіано. Але вже практично все забула. Елементарні штуки граю. Сергій так само – сітар йому довелося опановувати. Вчився приблизно пів року. Загалом він швидко опановує. Колись Сергія почув Анатолій Вісклярський і запропонував створити гурт. І ми за 2 тижні, фактично з нуля, створили програму. Ми тоді співали кавери та індійські штуки. Поступово з’являлися свої пісні.

? Частина Ваших пісень – це фрагменти ведичних текстів. Ви цікавитесь, вивчаєте санскрит?

- Ми цікавимося індійською культурою. Ми дивимося переклад мантр, які ми співаємо. Це дуже важливо. Стосовно мене, то я знаю значення декількох слів на санскриті.

? У створенні композиції також брав участь соліст гурту «Димна Суміш» Сашко Чемеров. Як з’явилася ідея того, що Сашко напівшепотом виконує свою партію?

Далі читайте на МузПросторі.

Сергій Бабкін. Той, чиє «Я солдат» співають біля вогнища і під чиє «Забери» засинають в навушниках. Той, квитки на спектаклі з яким уже давно в рідному Харкові розкуповують за місяць до, незважаючи на те, що бачили їх вже багато разів.

? Отже, Сергію, які пісні з репертуару самі цікаві?

- Нові. Новому приділяєш більше уваги. Воно відрізняється від того, що було. Нове – це крок у перед. Це, напевно, як нова іграшка для дитини.

? Якщо вибирати між театром та музикою…

- Театр. Це моя професія.

? Що подобається з музики?

- «Radiohead», «Zemфира», «Coldplay»… З харківських… (задумався – В.Ж.) Тут інша історія. З деякими з них ми працюємо і дуже добре дружимо. Як, наприклад, гурти «Lюk», «Оркестр 4е»…

? Розкажіть про ваш новий фільм «Відторгнення».

- Це не мій фільм (посміхається – В.Ж.). Це фільм про звичайну людину за незвичайних обставин. Насправді, дуже сподобалось зніматись в фільмі, це складний і цікавий процес. Я вперше знімався від початку до кінця, «не виходячи з кадра». У режисера, оператора, продюсера і головного героя (Бабкіна – В.Ж.) це був дебют. Це дуже відчувалось та об’єднувало.

? Досі хвилюєтесь, виходячи на сцену?

- Метод боротьби з хвилюванням – петля. Тоді хвилювання точно не буде (посміхається – В.Ж.). Коли спокійний перед виходом – ось тоді страшно. Не дай Бог бути спокійним при виході на сцену.

? У Вас гастролі, кіно, театр… Звідки стільки часу, енергії?

Далі читайте на МузПросторі.

Одним із факторів існування людини є створення не тільки матеріальних цінностей, а й різних нематеріальних (духовних) устоїв (звичаїв і традицій, певних музичних творів для самовираження). Одним із жанрів такого самовираження і є музика, зокрема, сучасна. Музика має дуже значний вплив на наше життя. Висвітлення соціально-економічних та романтичних, протестантських та ліберальних, духовне та матеріальне життя кожної людини, суспільства взагалі... Все це дуже тісно і незалежно пов’язано з кожною людиною, її емоційним станом, її відношенням до свого життя і до інших індивідуумів суспільства.

Діалектика (грецьк. – мистецтво сперечатись ) – один із основних методів філософського пізнання світу, що базується на аналізі різнобічних точок погляду на предмет, що вивчається. З допомогою діалектичного методу можна вивчати будь-які речі, як матеріального, так і нематеріального походження. Діалектика по Гегелю базується на ідеї безперервного руху , змін і розвитку буття; ідеї протиріччя, як сукупності взаємозалежних та взаємовиключаючих протиріч.

Існує безмежна кількість виконавців та гуртів, кожний зі своєю самобутністю та стилями, жанрами і специфікацією виконання, приналежністю до тієї чи іншої соціальної групи.

Аналізуючи творчість українського гурту «Океан Ельзи», можна показати реальне виявлення законів діалектики Гегеля у сучасному житті:

1-й закон – закон переходу кількісних змін в якісні та навпаки.

2-й закон – закон взаємопроникнення протилежностей.

3-й закон – заперечення заперечення.

Хлопці з самого початку, як і кожен гурт-початківець, маючи примітивне обладнання і не маючи приміщень для репетицій, просто фізично не могли грати дуже якісно. Наприклад, їх перші пісні «Голос твій», «Long time ago» та «Вона підійшла до вікна», не мали нормального аранжування та звучання, але вони сподобались багатьом. У гурту почали з’являтись шанувальники.

Далі читайте на МузПросторі. Повірте: це цікаво і оригінально. :)

Уже 5 років засновник та вокаліст гурту «Let me introduce You to the end», фотограф Раян Сокаш (Ryan Socash) живе у Кракові (Польща). Переїхав він туди зі споживацької Америки. Лишаючи США, Раян віддав усі речі притулку для бездомних. Поспілкуватися вдалося після одного з концертів гурту в Україні.


? Раяне, чому ти вирішив переїхати у Польщу?

Р.С. У мене є коріння в Польщі. Вперше я там побував у 2000 році. Але мій переїзд – це співпадіння з генеалогією. Я був здивований культурою, мистецтвом цієї країни.

? При переїзді ти віддав речі притулку для бездомних?

Р.С. Так. Я не матеріалістична людина. Окрім того, я зрозумів, що є люди, яким вони потрібні більше, ніж мені.

? Чи продовжуєш зараз діяльність, спрямовану на допомогу соціально незахищеним верствам населення?

Р.С. Так, але допомагаю їм не грошима, а концертами. Зокрема, граю на підтримку дітей з розумовими відхиленнями.

? Чи є різниця у становищі бездомних в Польщі та США?

Р.С. Так, є. Польща – посткомуністична держава, тут кожен зареєстрований, прописаний і тому людей важко викинути з дому. У США дуже великі податки на власність і якщо ти їх не сплачуєш – тебе можуть викинути на вулицю у будь-який момент. Хоча я помітив, що після того, як Польща вступила в ЄС, вона змінилася в гіршу сторону, стала матеріалістичнішою та комерційнішою.

? Ти маєш польське громадянство?

Р.С. Так, вже два роки. І цей паспорт використовую частіше, ніж американський.

? «Let me introduce You to the end» не вперше в Україні. Що скажеш про останню подорож?

Далі читайте на МузПросторі.

Вивести відому людину на відверту розмову буває досить складно. І все ж, нам це вдалося. Тож всю правду про гурт «Мотор’ролла» ви дізнаєтесь із перших вуст. Лідер гурту Сергій «Сєня» Присяжний нам розкаже про те, хто є автором багатьох текстів пісень, що поєднує «Мотор’роллу» та «Фліт», подробиці виступу на одній сцені з гуртом «Metallica», про свою діяльність у русі «Не будь байдужим!», про українізацію радіопростору та багато-багато інших цікавих речей. Отже, поїхали...


? Сєня, діяльність у групі «Мотор’ролла» ти розцінюєш як роботу, чи хоббі?

С.П.: Я би це роботою не називав. Тому що практично всі музиканти нашої команди мають офіційну роботу. Я, наприклад, директор радіостанції. Гітарист наш – працівник продакшну. Барабанщик і клавішник працюють у місцевих оркестрах. Тобто, кожен має свою роботу, а «Мотор’ролла» це… навіть не хобі… Я би назвав це відпочинком.

? Є така людина – Тома Приймак. Вона написала тексти багатьох ваших хітів. Розкажи, будь ласка, про співпрацю з цією дівчиною.

С.П.: Років 5 тому я зустрів її на дні народженні наших спільних друзів. Ми познайомились, і вона запропонувала глянути декілька її текстів. Я погодився. Переглянув. Не зрозумів абсолютно ніц. Після цього вона попросила записати для неї на диск деякі пісні групи «Мотор’ролла». Я їй передав цього диска. Пройшло ще декілька місяців і вона мені передала пачку (текстів із п’ятнадцять) віршів, що вона створила під впливом пісень, які вона почула. Я сказав: «Окєй!». Взяв ці тексти і вони в мене провалялися десь ще з рік. А вже потім, якось випадково, я їхав у поїзді. Їхав сам в купе – так якось вийшло, не було людей. Я з собою віз гітару. І так як я був сам, то бринькав собі щось всю дорогу. І знайшов у сумці, в боковому кармані, оті тексти Томи Приймак. І от, власне, таким чином з’явилася пісня «8-й колір». Після цього розпочалась тісна співпраця з Томою, яка призвела до того, що я останнім часом взагалі не пишу текстів. Тому що моя творчість в порівнянні з текстами, які створює Тома – це дитячі забавки. А те, що вона робить, дійсно пасує мені, і я розумію це, і не секрет, що деякі тексти вона створює спеціально під мене, під групу «Мотор’ролла».

? А хто вона – Тома Приймак?

? А якісь інші віхи творчості будуть втілюватись у життя: книги, фільми тощо?

? Які саме гурти ти продюсуєш?

? Ви були першою рок-групою, яка скористалась послугами діджея…

? Був такий фестиваль «Рок-Київ» в 1999-му році і ви там виступали перед гуртом «Metallica». Це правда, що «Metallica» сама вибрала «Мотор’роллу» для «розігріву»?

Відповіді на ці та інші питання читайте на МузПросторі.

Хтось із українських виконавців їде підкорювати Москву та Пітер. А інді-проект The Warner S. рухаються у зворотному напрямку. Молодий пітерський гурт відправився у тур по українським містам. І от, у донецькому барі «Gung’Ю’bazz» пили чай та ділились своїми роздумами про музику, кіно та кінець світу.


? Як прийшла ідея туру по Україні?

Сергій Невидимов: Ця ідея виникла минулої зими. Вже тоді був матеріал. А тепер, як дозріли до певного рівня — настав час їхати.

Ніколас Маслов: Взагалі, ми — великі любителі подорожувати, потрібен тільки привід.

С.Н.: Насправді, це пробний тур. Експеримент. Щільний графік, кожен день концерти — гарний спосіб перевірити одне одного. Зробимо для себе якісь висновки.

? Ви починаєте не так як усі. У вас немає офіційного сайту. Дуже мало інформації в Інтернеті…

С.Н.: Зараз дуже багато інтернет-проектів. Релізи і альбоми (на матеріальному носії) майже не мають сенсу. Навіть сайт зараз непотрібен насправді – є соціальні мережі і тематичні форуми. А інформація — з часом з’явиться.

? Чи збираєтесь продавати музику? (музиканти сміються – авт.)

С.Н.: Продавати музику в Інтернеті дуже складно. Це можливо тільки після того, як завоюєш своїх слухачів. Як, наприклад, Radiohead виклали свій альбом «In Rainbows» з поміткою «кому скільки не шкода». Буквально за перші два тижня зібрали мільйони. Починаючим гуртам цього не повторити.

? Багато музикантів осуджують «каверство», називаючи це «недоліком власної творчості». Що скажете ви?

С.Н.: Ми до цього відносимось зовсім інакше. Є гарний вираз: «Скажи мені чий кавер ти граєш, і я скажу, хто ти». Ті кавер-версії, які граємо ми — грати не соромно.

? Ви позиціонуєте себе, як музика для кіно. Які вже є досягнення в цьому напрямку?

Далі читайте на МузПросторі.

Українська співачка, заслужена артистка України Наталка Карпа розповіла про відпочинок. Де варто проводити 80% відпочинку і куди записувати враження, про це в статті нижче.

? Що таке гарний відпочинок? Критерії вдалого відпочинку?

Для мене відпочинком протягом року є зміна діяльності. Якщо хочеться переключитися на щось інше – в шоу-бізнесі для цього є неймовірна кількість варіантів. Та справжній відпочинок, коли я забороняю собі думати про роботу.

? Скільки варто витратити на відпочинок, а скільки ні?

На відпочинок слід витрачати стільки скільки вважаєш за потрібне. Не люблю економити на таких речах як комфорт, бо по-справжньому відпочивати вдається не так вже й часто.

? Улюблений стиль відпочинку?

Без варіантів, це повинно бути морське узбережжя. Хоча і люблю погуляти в красивих європейських містах, все ж море повинно займати мінімум 80% часу відпочинку!

? Улюблені країни?

Далі читайте на МузПросторі.

Журналісти та слухачі називають її талант феноменом української культури. ЇЇ голос – унікальний, музика – божественна, та й сама вона схожа на справжнього янгола.

А ще у пресі вона то русалонька, то фея, то світлячок, то солодкоголосий ельф. Або сирена, голос якої зачаровує, змушує забути про земні клопоти і переносить у світ прекрасних і щирих почуттів. Після її концертів байдужих не залишається. Слухачі говорять, що з ними відбуваються дива. Вони стають чистішими і ближчими один до одного. Вони очищуються від усіх людських хвороб: байдужості, лицемірства, заздрості, скупості. Катя Chilly вірить у дива. Говорить, що вони відбуваються тільки там, де людина відчуває себе на всі 100%, там є Бог, там є магія і чудеса.

Таємниці виникнення почуттів на сцені під час божевільних концертів без сценаріїв Катя повідала ПРО:

До критики прислухаюся, але вирішальний голос серця. Мені здається, що це об’єктивніше. Думки зі сторони я враховую, але слухаю голос свого серця. На відгуки на творчість не зважаю, тому що якби я на це дуже зважала, то можливо б не було нічого відомо з того, що відбувається в моїй музичній творчості.

Мій голос – це не диво. Це дійсно дар, але це і праця. Я вже займаюсь вокалом понад 20-ть років. Також я розробляю свої методики, духовні практики і, зважаючи на все, використовую усі технології, які мені можуть знадобитися для того, щоб розвинути свій голос. Це як фарба в руках художника. Треба знати і вміти що з чим змішувати і найголовніше знати, що ти хочеш намалювати.

Я виросла в родині медиків. Звичайно, вони на мене вплинули, бо я є частиною цієї родини. Як квіточка на великому дереві. У нас багато квіточок, зокрема у мене є рідний старший брат. Батьки віддали на вокал, як це звичайно буває з майбутніми співаками. Але з мене вийшов би вдалий медик. Я навіть періодично думала про це, але мені здається те, чим я займаюся на сцені, деякою мірою теж стосується медицини. Нетрадиційної, але таки медицини, тому що раніше до віщого слова допускалися лише люди, які вміють керувати своєю свідомістю. Віще слово означає мистецтво співати та вивергати звук.

Те, що відбувається у нас на сцені – не відбувається за сценарієм. Головне завданням музикантів і мене як співачки - не бути присутнім особисто на сцені, там є лише наша майстерність, тобто нас там у чистому вигляді як особистостей не існує. Це мистецтво розчинятися у просторі і не заважати тій силі, яка більша за нас, просто робити свою справу.

Далі читайте на МузПросторі.

Гурт «Zоряна» – представник електро-поп-рокової музики в українському шоу-бізнесі. Вокалістка цього гурту сама пише слова та музику, а на концертах заряджає публіку позитивом. Вона також вже спробувала себе у ролі телеведучої у розважальному шоу ”АщоЯкщо”. У спекотній літній день за склянкою прохолодного безалкогольного «Мохіто» ми поспілкувалися із фіналісткою проекту «Свіжа кров» Zоряною та її близьким другом Юрою Синеньким.

? Чим сьогодні живе гурт «Zоряна»?

Зоряна: Він живе. Він не просто живе, а дихає, причому на повну. Ми презентували кліп на пісеньку «Кіно», реміксований варіант. 2 місяці тому ми презентували «Кіно» як простий кліп. Є два такі класні чуваки – діджеї «Bald Bros». Їм ця пісня дуже сподобалася, і вони зробили на неї літній ремікс. Як на мене, він досить вдалий, танцювальний, під який хочеться відриватися. Крім того, зараз записуємо в студії 2 нові пісні. Нещодавно була на зйомках хіт-параду «Наша пісня». І там я вдруге в житті взяла в руки електрогітару. Мій гітарист Юра навчив мене грати, тому пісню «Шукаю» я вже виконую з гітарою (усміхається – ред.). Взагалі гра на гітарі – це давня моя мрія.

? Як усе починалося?

Зоряна: Мабуть, почну з того, як я сформувала свою групу, та й себе одночасно. Це було в 2006 році. Я виступала на різних конкурсах. Шукала себе. Я співала якісь пісні, але розуміла, що, перш за все, розвивалась. Потім поїхала в Київ, дала свої пісні послухати Олександру Бригінцю (письменник, продюсер, журналіст, депутат - ред.). Чому йому? Тому що якщо я сприймаю критику, то я сприймаю її від людей, які в цьому щось шарять, вони багато знають, можуть підказати. Це конструктивна критика. Він подивився матеріал, подивився відео – як я виступаю. На зустріч до нього я прийшла в кедах, а він мені каже: «Слухай, мала, ти така класна, маєш свій стиль. Будь такою на сцені, будь такою, яка ти є! І подумай, від якої музики ти кайфуєш». Пам’ятаю, їхала назад в машині додому шість годин і так сиділа собі, думала: «А що ж я люблю? На чий концерт пішла б? Я обожнюю «U2», «Coldplay». Може, дійсно зібрати свою команду, співати інші пісні?!» До того пісні сама не писала, мені здавалося, що це дуже важко, впевнена була, що цим має займатися професіонал. А потім зібрала групу. Мені допоміг один барабанщик. Ми почали займатися, я почала пісні писати. Якось все само собою стало на свої місця. Ми подалися на фестиваль «Перлини сезону» зі своїми піснями – і пройшли. Було кілька конкурсів, приїжджали на прослуховування в Київ, потрапили у фінал.

? Це був перший серйозний сценічний досвід гурту «Zоряна»?

Зоряна: Так. Після цього нас почали запрошувати. Ще одним серйозним кроком була «Свіжа кров» у 2010. Це був абсолютно мій формат. Мене часто питають: «А чому ти не йдеш на «Фабрику зірок»?» Виходити просто співати пісеньку – це не кайф для мене. «Свіжа кров» – це чиста випадковість. Мої друзі брали там участь. Вони попросили мене, щоб я проголосувала за них на сайті. Величезний плюс цього проекту – це те, що ти співаєш свої пісні. Співати переспіви – це проблема, бо на них далеко не виїдеш. Тут ти показуєш свій матеріал, показуєш, що ти робиш, до того ж – усе відбувається наживо. І я подумала, що варто рвати кігті туди. За два дні до оголошення результатів ми подали заявку. Там тисяча команд зі всієї України, у кожної своя група підтримки, і спробуй прорватися. Але за допомогою соцмережі я загітувала народ і все-таки потрапила в проект. Ми дійшли до фіналу, де виконували дві пісні – «Включаю PLAY» і «Кіно». Мені дуже приємно, коли зі мною люди виконують на концертах мої пісні, це додає сил творити далі.

? А до того Ти які пісні виконувала?

Зоряна: Різних авторів. Хтось писав ці пісні, я їх купувала і співала. Це було кльово, але я не до кінця їх відчувала. Я сама пишу – сама відчуваю їх. Останнім часом Юрка до мене підключився. Написав для мене пісню «Мохіто». Ми уже встигли презентувати її на живому концерті Дня Львова. Як на мене, вона пішла прикольно, вона така качова й драйвова. Люди, не знаючи слів, наспівували наприкінці пісні. Є ще одна пісня – але це таємниця.

? Чи не важко одній дівчині у хлопчачому гурті? Як справляєшся?

Далі читайте на МузПросторі.

МузПростір пропонує ексклюзивне інтерв'ю Кузьми Скрябіна. Спілкувалась Леся Кічура (Видавнича група «Життя», газета «Для Мами і Тата». № 4, 2011 р.)


? Ваша донька має кольоритне ім’я Марія-Барбара, хто ініціював так її назвати?

– Батьки хотіли, щоб була Марією, адже народила на це свято, а стосовно Барбари – то це мої наполягання на честь Барбари Брильської. Кращої жіночої ролі в кіно я просто не знаю та й сам фільм «Іронія долі» можна дивитися мільйон разів і щоразу отримувати від перегляду задоволення.

? Чи є принципові моменти які не допускаєте у вихованні – от це можна, а цього в жодному разі?

– Ми ніколи не виховували її в примусовому режимі. Навпаки завжди намагалися їй усе пояснили і дати можливість самій зрозуміти та зробити свій вибір.

? Чи має донька музичні або художні вподобання?

– Ні, абсолютно. Її цікавить авіаіндустрія. Літаки та їхні характеристики, летовища – все що з цим повязано. Можливо це повязано з тим, що час від часу таки вдається вилетіти кудись саме таким транспрортом,а вона все це спостерігає.

? За характером більше схожа до тата чи до мами?

– Звичайно, мені б хотілося сказати, що вона копія я. Але так не є. Вона, здається, увібрала в себе всі найкращі риси наших двох родин.

? Дуже часто заможні батьки довго та прискіпливо обирають навчальні заклади для своїх дітей. В якій школі (ліцеї, гімназії) навчається донька?

Далі читайте на МузПросторі.

Мене багато запитують, на якій стадії книга про «Бумбокс». Відповідаю – багато чого зроблено, але багато чого ще має бути. Чим більше Тимур Дорофеєв збирає інформації, чим більше цікавого дізнається, тим більше йому хочеться писати й писати (передаю слова автора). Уривок, який я викладаю, раніше був опублікований у буклеті диска «Бумбокс – Всі альбоми в MP3», що був виданий російською компанією «Моноліт». /Олексій Согомонов, продюсер гурту «Бумбокс»/

Андрій Хливнюк:
Коли народжується новий гурт, в нього дуже серйозний музичний заряд. До мене регулярно приходять люди і кажуть: «От, у нас гурт. Що порадите?». Я завжди першим ділом задаю їм питання: «Скільки у вас є матеріалу?». Якщо матеріалу менше, ніж на альбом, то хлопцям вафлі. Ними навіть не варто займатися. Зазвичай у молодого гурту з потенціалом матеріалу вистачає одразу на два-три альбоми. Вони повинні горіти цим. Це – самий продуктивний період. Але відомими вони стануть до альбому третього. Тому і потрібен заряд і матеріал щоб протриматись.

Андрій «Муха» Самойло:
Ми з Андрієм Хливнюком разом знімали квартиру. І прожили місяців вісім чи дев’ять кожен сам по собі. У нього свій гурт, у мене свій. Нічого спільного ми і не думали мутити. Поки одного разу я не купив собі акустичну гітару. В мене така фішка – колекціонувати гітари, тому що кожний інструмент приносить свою музику з собою. І сидів я бринькав-бринькав, Андрюха пішов на кухню пити чай, потім прийшов: «А ну ще раз це награй» і почав співати. Вийшла пісня «День». Ух ти, думаємо, прикольно. Давай ще що-небудь зробимо. Так воно і замутилось.

Валентин «Валік» Матіюк:
В один прекрасний день Муха мене запитує: «У тебе є біти?». Так, нємєряно, кажу, приїздіть. Приїхали пацани, приміряли ми їх наброски і пішло-поїхало. Так і народився перший альбом гурту «Бумбокс». Доволі швидко все вийшло. Записали все за два студійних дні.

Борис Гінжук:
«ТНМК» покликали мене на презентацію якогось кліпу. Тільки-но я припаркувався і вийшов, як одразу від натовпу відділяється Муха і дає диск: «Ось, послухай, це наш новий гурт». І я всю презентацію стояв і думав, що ж це за гурт у Мухи такий новий. Сідаю в тачку, ставлю диск. «Бета-каротин». Афігєть! На другому трекові відписав для Мухи: «Я ваш фанат!». Треба, думаю, з ними працювати. Хоч і в них є Согомонов. Але ж можна працювати вдвох! І я на наступний день приїжджаю до Льохи і кажу: «Чувак, треба полюбому щоб я теж приймав участь. Давайте разом займатися». Мені сподобалось, що у нього не виникло ніяких питань.

Далі читайте на МузПросторі. Повірте, це цікаво. :)

Музикант, телеведучий, актор, режисер — чим тільки не славиться Мирослав Джонович Кувалдін. На фесті "Вйо Кобеляки!" [так-так, від якого нас і досі не попускає :)] ми поспілкувалися з Мирославом про його фестивальну діяльність.

? Що значить фестиваль особисто для Вас?

М.К.: Особисто для мене це засіб не нудьгувати і зробити собі якусь запару принаймні на декілька місяців, упродовж яких триває підготовка. Я сюди завжди привожу своїх дітей до бабусі, і хочеться тут бачити ще й своїх друзів. В принципі, з цього все і почалось, а зараз починає набирати оберти — долучається багато незнайомих людей. Мені здається, що фестивалів не може бути багато, в країні повинні бути фестивалі!

? Для кого чи для чого проводиться «Вйо Кобеляки»?

М.К.: Коли ще був живий Касьян (народний цілитель — авт.), в Кобеляках було багато цікавих людей — не було такого інформаційного вакууму, який буває у маленьких містечках.

Сюди з’їжджалися найцікавіші люди з усього Радянського Союзу. Космонавти, баскетболісти, журналісти, письменники… Вони приносили сюди все, що є найцікавіше, наймодніше — музику, літературу, і тут завжди було з ким поспілкуватися. А потім, коли Касьян зник, з’ясувалося, що кобеляччани бачать тільки кобеляччан. І от щоб цю культурну течію не призупиняти… Ну от ти б знайшла привід приїхати у Кобеляки?

? Як Ви вважаєте, митці повинні «віддавати борг» малій батьківщині?

М.К.: Насправді, в генах людини закладена якась вдячність до батьківського краю. Це навіть Поплавський розуміє і багато про це говорить і співає. Мені здається, що якщо людина має змогу робити щось на тому просторі, на якому вона знаходиться, то неважливо, це мала батьківщина, чи місто, де живеш, чи куди приїжджаєш у гості. Якщо можна щось приємне чи корисне робити для цього місця, то це потрібно робити.

? Організація події такого масштабу вимагає значних зусиль і ресурсів. Ви не думали зробити вхід на фестиваль платним?

М.К.: Можливо, але треба людей привчати. Я за те, щоб на фестивалях платили гроші, тому що чим охочіше люди платять гроші, тим якісніше фестиваль. Через те ми до цього йдемо. Поки що це у добровільному порядку, а наступного року, можливо, буде у добровільно-примусовому. А потім і до примусового дійдемо.

? А як захід зараз себе окупає?

М.К.: Та ніяк не окупає! Юрій Срібний, наш спонсор, просто патріот, дуже багато робить для міста. Знову ж таки, він за власний кошт займається екологічними питаннями, йому просто хочеться, щоб було куди приїхати. Таких патріотів, на жаль, небагато. Коли інші бачать, що Срібний щось таке робить тільки через патріотизм і тільки тому, що йому хочеться жити у приємному місці, крутять пальцем біля скроні. Ніхто не вірить, думають, що там є далекоглядні багатокрокові бізнес-плани… У нас взагалі відсутня культура меценатства, щоб сильний допоміг слабкому — це не культивується. Багато людей приїжджають сюди просто як мої знайомі, через багато «будь ласка». У Срібного є якісь бізнесові й інформаційні зв’язки, які він застосовує — кожен на своїй ділянці робить, що може.

? «Вйо Кобеляки» відбувається вже вчетверте. Відчуваєте якусь різницю у спілкуванні з новою владою?

Далі читайте на МузПросторі.

У столиці Канади Оттаві під час концерту на фестивалі Ottawa Bluesfest сильний вітер обвалив сцену, постраждали п'ятеро людей.
 

Інцидент стався під час виступу гурту Cheap Trick. Раптовий порив вітру збив музикантів з ніг, після чого сцена обвалилася. Потім почався сильний дощ, повідомляє агентство Associated Press.

Як розповіла журналістам представник протипожежної служби Оттави Жоселін Тернер (Jocelyne Turner), медичну допомогу постраждалим було надано на місці. Трьох людей госпіталізували, одну з них із травмами, що загрожують життю.

Раніше в неділю влада Канади попереджала про можливі урагани в столичному регіоні з поривами вітру до 90 кілометрів на годину.

Bluesfest є одним з найголовніших музичних фестивалів Північної Америки. Він регулярно проводиться в канадській столиці з 1994 року.

Більше новин зі світу музики на МузПросторі.

На концерт «Оркестру Че» йдеш, як на перше побачення: вони тобі давно подобаються, але ти не знаєш, чим сьогодні все закінчиться. Ця група має свій власний стиль, але якось примудряється ніколи не повторюватися. Про маленькі та великі таємниці «оркестрантів» мені вдалося розпитати Олега Каданова (вокал) та Михайла Кабанова (анімація / візуалізація).

? У вас зараз період експерименту чи творчого ступору?

О.К.: Експериментуємо зі ступором. У нас невеликий застій, але, як відомо, будь-яка криза, якщо її перебороти, виливається у щось цікаве і нове. Ми зараз пишемо нові пісні, але не все, з того, що робимо, подобається.

? Коли чекати на ваш новий альбом? До нього увійде матеріал з міні-альбому «Роботыцеремоннонесутгидрохоботы»?

О.К.: Міні-альбом - це був певний етап, тому що після «Предчувствия нулевого года» захотілося зробити щось більш оптимістичне. Сідати за новий альбом відразу ж не хотілося (трохи більше півроку минуло з моменту релізу), і ми вирішили зробити міні, який і так самодостатній. Матеріал на новий альбом уже є, але концепція звучання - поки найголовніше питання. Я навіть боюся говорити про якісь дати, бо ще нічогісінько не зрозуміло.

? В інтерв'ю Олег завжди говорить, що нова концепція звучання не сподобається багатьом слухачам. Це дійсно так?

О.К.: Ми набуваємо нових слухачів, але знову-таки втрачаємо старих. Хтось каже: «Це не той "Оркестр Че"!» Ну звичайно, не той - людям властиво з часом змінюватися... Відгуки, напевно, більше Інтернет-спілкування показує. У цілому коло слухачів змінюється, і це добре. Ми змінюємося - вони міняються.

? Рок-легенди «Foo Fighters» розмістили на своєму сайті оголошення, що вони готові зіграти в гаражі для невеликої кількості слухачів. Для цього шанувальники повинні в короткому повідомленні переконати їх зробити це. А ви б могли виступити в гаражі? Скільки б це коштувало?

Далі читайте на МузПросторі.

Музикант, співак, актор, аніматор, творець свого оригінального напрямку в музиці – «украбіллі» і... Всього не перелічити. Схоже, що назва гурту «OT VINTA», - це життєве кредо її лідера Юрка Журавля. Оскільки навкруг нього завжди таке поле творчої напруги, яке можуть витримати не всі. Діапазон і розмах його творчих планів можна порівняти з цунамі. А ще гранична відвертість, яка зазвичай так не властива людям у шоу-бізі.
 

? Давай почнемо нестандартно: з творчих планів. Кажуть, ти скоро порадуєш нас виходом нового альбому?

Так, до осені планується вихід нового альбому. Знаєш, цей рік видався у нас дуже насиченим. Крім того, що ми кров’ю і потом пишемо альбом, який називається «Потом і кров'ю», ми ще відіграли більше 30 спектаклів.

? І один зі спектаклів, в яких ти грав отримав приз.

Так. Ми в травні брали участь у міжнародному фестивалі «ЛіхтАрт», який проходить у нас у Рівному. Ми узяли гран-прі за спектакль «Свинарі» за п’єсою Володимира Жеребцова «Підсобне господарство». І тепер з початку театрального сезону ця п’єса у виконанні нашого колективу «OT VINTA» буде в репертуарі рівненського драматичного театру. Це спектакль про неуставні відносини в армії. Дуже жорсткий, але тому, мабуть, дуже життєвий.

? Кого ти там граєш?

Я там граю «діда»-стройбатівця. Штрафника, який служить другий строк. Покидьок рідкісний. В кінці п’єси він вбиває двох хлопців – товаришів по службі.

? А як глядачі сприймають рок-гурт, який за сумісництвом служить акторами в драматичному театрі?

Як на мене, то непогано. Одна із глядачок зробила мені комплімент. Підійшла вся в сльозах після «Підсобного господарства» і дала мені ляпаса. Я так зрозумів, що це була чесна оцінка моєї гри.

? Кого тобі ще доводилося грати? Про роль Гамлета не мрієш?

В театрі мені постійно попадаються негативні ролі. В «Мауглі» я грав Шерхана. В інших казках – розбійників. А ще якихось мерзенних дідуганів, насильників і тому подібне. А Гамлета у мене зіграти не вийде (поглажує себе по бритій голові) – зачіска не та...

? Так що: гурт «OT VINTA» тепер буде гастролювати не тільки з концертами, але і зі спектаклями?

Далі читайте на МузПросторі.